Географія Полтавщини
Сторінка для вчителя й учня
Сторінка викладача і студента
Клімат.
КЛІМАТ І КЛІМАТИЧНІ РЕСУРСИ

Географічне положення Полтавщини визначило її належність до помірного кліматичного поясу, крайньої південної частини атлантико-континентальної помірно-вологої помірно-теплої кліматичної області. У цілому для території Полтавщини притаманні загальні риси помірного континентального типу клімату.
Як відомо, особливості клімату значною мірою залежать від впливу радіаційного чинника, зумовленого географічною широтою місцевості, яка визначає показники сонячної радіації. Тривалість сонячного сяяння з півночі на південь області зростає від 1900 до 1980 годин за рік; кількість сумарної сонячної радіації – від 101 до 104 ккал/см2 за рік; показники радіаційного балансу – від 44 до 46 ккал/см2 за рік. Переважну частину сонячної енергії поверхня області отримує в теплий період року, в основному на протязі другої половини весни і в літні місяці. Радіаційний баланс території в середньому за рік є додатнім, а на протязі зими - від'ємним.
Другим за впливом на особливості клімату є чинник циркуляції атмосфери. Рівнинний характер поверхні області сприяє поширенню над її територією повітряних мас трьох типів і шести підтипів. Серед трьох зональних типів переважають повітряні маси помірних широт (понад 2/3 днів за рік). Арктичні повітряні маси панують в понад, 1/10, а тропічні - понад 1/5 кількості днів за рік.
Середня температура повітря в січніУ понад 2/3 кількості днів у році панує континентальний підтип повітряних мас −  із суходолу Євразії; у 1/3 днів панує морський підтип повітряних мас  (із північної та центральної Атлантики та внутрішніх морів – Середземного, Чорного, Азовського). Упродовж останніх десятиліть спостерігаються деякі тенденції в характеру циркуляції атмосфери, що впливають на зміни клімату. Практично зникла так звана "Вісь Воєйкова", північніше якої панував західний переніс повітряних мас і циклональний тип погоди, а південніше – східний переніс і антициклональний тип погоди. Ця вісь зумовлювала кліматичну межу між лісостеповою й степовою зонами й розміщувалася на південний схід від Полтави. В наш час узимку різко зменшився вплив Сибірського баричного максимуму, який зумовлював антициклональну погоду (морозну і суху), та посилився вплив циклонів (із Ісландського мінімуму, Середземноморської баричної депресії та Чорноморської баричної улоговини). Це призвело до збільшення середньої температури повітря в найхолодніший місяць – січень на 3-4°C, та середньої температури повітря за рік на +1°C. Зросла також середня температура повітря у більшості місяців року. Річний хід температури повітря майже повністю співпадає з річним ходом розподілу сонячної радіації.
Одним з найважливіших кліматичних показників є середня місячна температура повітря. Її річний хід на Полтавщині за даними кліматичного довідника, станом на 1989 рік показаний в таблиці:
Середньомісячні температури повітря

І

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

-6,6

-6,0

-1,0

7,7

15,2

18,4

20,7

19,5

14,2

7,4

0,9

-4,1

Полтавська метеостанціяОдним із екстремальних кліматичних показників є максимальна і мінімальна температура повітря. Абсолютний мінімум температури повітря в області спостерігався в районі м. Кременчука і в північно-східних районах (-38°С), абсолютний максимум - в районі Кременчука (+40°С). Улітку 2010 року найвища за весь період спостережень температура повітря по метеостанції Полтава становила +38,6°С.
Важливим показником, що дозволяв визначили ступінь континентальності клімату, є річна амплітуда середньомісячних температур повітря. Для області величина цього показника складає 27,3°С, для м. Полтави - 27,5°С. Абсолютна амплітуда температури повітря по області - 78°С, для м. Полтави - 75°С.
В останні роки ведеться підготовка до видання нового кліматичного довідника по Україні, дані якого враховують тенденції зміни клімату за останні десятиліття. За цими даними, за період спостереження впродовж 1961-2005 років, середньомісячні температури повітря у Полтаві розподіляються наступним чином: січень -3,7оС; лютий -3,6оС; березень +1,0оС; квітень +9,4оС; травень +15,3оС; червень +18,7оС; липень +21,4оС; серпень +20,1оС; вересень +14,4оС; жовтень +8,0оС; листопад +0,9оС; грудень -3,9оС. Середньорічна температура повітря становить +8,2оС.
Атмосферні опади на території області, в основному, випадають при проходженні  північно-західних циклонів. Середня річна кількість атмосферних опадів закономірно зменшується із північного заходу на південь та південно-схід Полтавщини, в інтервалі 580...480 мм за рік (у Полтаві − 545 мм за рік). Річна кількість опадів по всій Полтавщині впродовж також зростає (за півстоліття на 60 мм і більше).
Отже, з початку ХХ століття  до початку ХХІ століття клімат Полтавщини змінювався у бік потепління (особливо в холодне півріччя) і збільшення атмосферного зволоження, тобто ставав сприятливішим для більш стійкого розвитку сільськогосподарського виробництва.
Слід вказати, що для Полтавщини властивий континентальний тип річного ходу атмосферних опадів (з мінімумом узимку і максимумом улітку). Так, взимку вони в середньому складають 18%, весною і восени по 22%, а літом 38% від річної норми. Найбільш дощові місяці - липень і червень (по 60...70 мм). Мінімум опадів спостерігається у вересні. За три зимові місяці випадає в середньому тільки 85 мм опадів.
Очевидно, що за останні десятиліття дещо змістилися й календарні дати настання кліматичних сезонів (наприклад, кліматична весна часто наступає раніше на 2-3 тижні). Нижче в таблиці вказані середні дати переходу через певні ізотерми та тривалість кліматичних сезонів за результатами метеорологічних спостережень з кінця ХІХ до початку ХХ століття:


Дати переходу середніх
добових температур
через певні межі
по місту Полтава

Середня тривалість кліматичного сезону

по області (днів)

по м. Полтава (днів)

0°С

Осінь Весна

21.XI 21.III

Зима:                 115-125

120

5°С

Осінь Весна

4.ІУ
28.Х

Весна:                       55

53

10°С

Осінь Весна

20.ІУ 8.Х

Літо:                 115-125

124

15°С

Осінь Весна

13.У 14.ІХ

Осінь:                       70

68

Зима на Полтавщині характеризується нестійкою погодою, пов'язаною з частою зміною характеру атмосферних процесів. На півночі області вона наступає 18 листопада, на півдні – 25 листопада (у Полтаві – 21 листопада). Перша половина зими відзначається активною циклонічної діяльністю, якою зумовлена похмура, вітряна погода з частими опадами. Така погода зумовлена впливом Ісландського баричного мінімуму. Вторгнення арктичного повітря в тилу циклонів викликає значне зниження температури повітря, посилення вітру, виникнення хуртовин. При тривалому надходженні теплих повітряних мас з середземноморськими і чорноморськими циклонами спостерігається тепла погода з опадами, відлигами (понад 30 днів за зиму), ожеледдю і туманами. Сніговий покрив при цьому може руйнуватися повністю.
В середині ХХ століття середня дата утворення стійкого снігового покриву на Полтавщині - 16.ХІІ, середня дата руйнування - 21.III на півночі області, 11.III - та півдні. Число днів зі сніговим покривом за зиму складало в середньому 90. В теплі зими сталий сніговий покрив не утворюється зовсім. Повторювання таких років не перевищувало 10%. Середня із найбільших за зиму висота снігового покриву дорівнювала 20 см. Середні багатолітні дати закінчення кліматичної зими й початку кліматичної весни – 14 березня на півдні області й 22 березня – на півночі Полтавщини.
З приходом весни відбувається ослаблення циркуляційних процесів; посилюється роль радіаційного фактору, а також вплив підстилаючої поверхні. Весняна погода нестійка. В цей час може спостерігатися різке пониження і підвищення температури, обумовлене відповідно затоками арктичного (із Арктичного максимуму) і тропічного повітря (із Азорського максимуму), а також суховіїв – південно-східних вітрів, які приносять повітря, трансформоване з арктичного в континентальне тропічне над територією Середньої Азії й Казахстану.
Перша половина весни (з температурою повітря від 0°С до +5°С) зберігає ще риси зимового сезону. У цей час ще переважає циклонічна діяльність; зростання температури відбувається повільно, оскільки велика кількість тепла йде на руйнування снігового покриву.
У другу половину весни (з температурою повітря від 5° до 15°) посилюється вплив Азорського антициклону. Температура повітря інтенсивно підвищується за рахунок прогрівання земної поверхні.
За три весняні місяці сума опадів в середньому складає 105 мм. Зростання кількості опадів протягом весняних місяців пов'язано із значним підвищенням вмісту вологи в повітряних масах.
У літні місяці головну роль відіграє радіаційний чинник кліматоутворення. На початку літа ще часті циклони по лінії полярного фронту, який розділяє місцеве прогріте повітря і прохолодне вологе повітря, яке вторгається із Північної Атлантики. Циклони супроводжуються грозами і частими зливами. У другій половині літа переважає антициклональна спекотна суха погода (під впливом Азорського максимуму й місцевих антициклонів). Висока (понад 25°С) температура повітря найчастіше спостерігається в липні (20 днів) і серпні (17 днів). За літо випадає в середньому майже 2/5 частина річної кількості опадів.
Сталий перехід середньодобової температури повітря через +15°С в бік її пониження приймається за початок осені. З початком осені відбувається перебудова літнього типу циркуляції на зимовий. Вплив Азорського антициклону    послаблюється.    Зростає    вплив    Ісландського мінімуму  та  частота вторгнення  арктичного  повітря.  Раніше починався вплив Сибірського антициклону.
Пониження температури повітря восени відбувається поступово. З переходом середньодобової температури через 10°С закінчується активна вегетація рослин (1 жовтня на півночі, 8 жовтня – на півдні області). Перехід середньодобової температури повітря через +5°С відбувається в кінці жовтня (по області від 24 до 31 жовтня; у Полтаві 26 жовтня). З цього часу зовсім припиняється вегетація рослин. На початку третьої декади листопада (21.XI), з переходом середньодобової температури повітря через 0°С закінчується метеорологічна осінь. Осінній сезон (68 днів у Полтаві) більш тривалий і теплий ніж весна. В середньому найбільша кількість (42 мм) буває в жовтні.
Зупинимо увагу на оцінці сприятливості погодно-кліматичних умов для життєдіяльності населення і веденню господарства, особливо    сільськогосподарського    виробництва. Окремі нетривалі в часі явища можуть помітно лімітувати режим праці і комфортні умови відпочинку, впливати на самопочуття, захворюваність і навіть смертність населення. До них слід віднести високі і низькі температури повітря, різкі коливання атмосферного тиску, хуртовини (у Полтаві 29 днів на рік), заморозки, ожеледь (10 днів), тумани (60...62 дні), суховійні явища (10 днів), пилові бурі (1 день), град (6 днів), сильні вітри (15 днів), посушливі дні (50 за теплий сезон), зливи тощо
На Полтавщині протягом року часто створюються умови для формування, високої (+25°С і вище) і низької (-10°С і нижче) температури повітря. Високі температури повітря спостерігаються влітку, найчастіше при антициклональному режимі погоди; низькі - взимку і обумовлені вторгненням арктичного повітря або поширення відрогу сибірського антициклону. У посушливі періоди створюються умови для виникнення суховіїв, пилових бур, лісових пожеж. Під дією високих і низьких температур повітря гинуть посіви, насадження, виходить з ладу обладнання і матеріали, зокрема в енергетичному господарстві, залізничному транспорті, на автомагістралях і лініях зв'язку. В холодний період року, особливо в малосніжні зими, вторгнення арктичних повітряних мас, що відбувається після відлиг (до 35...40 днів за холодний сезон), створює несприятливі умови для перезимівлі озимих культур. У результаті відлиг їх морозостійкість знижується, а наступне пониження температури повітря і ґрунту викликає їх загибель.
Небезпечне є також глибоке промерзання ґрунту. У Полтаві цей показник в середньому становить 66 см.
В перехідні пори року (весну й осінь) особливо небезпечними є заморозки. Пізні весняні заморозки в період цвітіння садів, після сходження теплолюбних культур і розсади завдають відчутної шкоди сільському господарству області. Більшість заморозків в Україні спричинені радіаційним вихолоджування земної поверхні вночі. Останній весняний заморозок на Полтавщині спостерігається у більшості випадків 21-26 квітня; перший осінній заморозок − 2-11 жовтня. Безморозний період зазвичай триває близько 160-170 днів (найменше 114 днів, найбільше – 229 днів). У долинах річок тривалість безморозного періоду на 25-40 днів менша, ніж на вододільних рівнинах.
Активними методами боротьби із несприятливими кліматичними явищами є обігрівання (задимлення, безпосередній захист земної поверхні), снігозатримання, зрошення, фітомеліорація тощо).
Кліматичні ресурси − це невичерпні природні ресурси, що включають сонячну енергію, вологу та енергію вітру, Залежно від використання розрізняють енергетичні, сільськогосподарські та рекреаційні кліматичні ресурси.
Найбільша повторюваність (64-79%) сонячних днів припадає на травень-серпень. У ці місяці можливе використання геліоенергетичних пристроїв. Перспективний електроенергетичний потенціал сонячної радіації для Полтавської області становить 0,072 млн. МВт • год.
Під енергією вітру розуміється кінетична енергія рухомого потоку повітря, котра,  діючи на вітроприймальний пристрій спеціальної конфігурації, переходить в механічну енергію, за допомогою якої приводиться в дію генератор електричного струму. Для цілей вітроенергетики найважливіше значення мають як швидкість і повторюваність вітрів. За роботу приймають швидкість вітру більшу 3 м/сек. Для метеостанції Полтава на протязі року повторюваність вітрів з швидкістю більше 3 м/сек., складає понад 25% у всі місяці. Спостереження свідчать про доцільність використання вітродвигунів на Полтавщині протягом року. Перспективний енергетичний потенціал вітру для Полтавської області становить 1,7 млн. МВт• год/рік. Найбільш перспективним для будівництва ВЕС є береги Кременчуцького водосховища.  Для можливого будівництва вітроустановок проводилися дослідження на ділянці біля села Шушвалівка Глобинського району.
Сільськогосподарські (агрокліматичні) ресурси характеризують температурний режим повітря і ґрунту та запаси вологи. Вони є найвагомішою передумовою розвитку і спеціалізації рослинництва.
Найважливішими для розвитку рослинництва є такі агрокліматичні показники, як тривалість вегетаційного періоду (вище +5°С), сума активних температур (вище 10°С) та режим зволоження тощо. Тривалість вегетаційного періоду з північного заходу на південний схід і південь області зростає від 197 до 219 днів (весною він розпочинається 3-9 квітня, восени закінчується 24-32 жовтня). Сума активних температур з півночі на південь Полтавщини зростає від 2650°С до 3050°С. Коефіцієнт зволоження за М.М.Івановим зменшується від 0,85 на північному заході до 0,65 на крайньому південному сході області. За тепле півріччя (квітень – жовтень) випадає 400 – 320 мм опадів.
Більша частина Полтавщини належить до недостатньо вологої теплої агрокліматичної зони і лише невелика південно-східна ділянка − до посушливої дуже теплої агрокліматичної зони (у межах степу).
До кліматичних ресурсів належить також тривалість опалювального сезону (обмежений датами переходу середньої температури повітря через +8°С). У Полтаві він у середньому триває 187 днів (починається 13 жовтня й закінчується 16 квітня).
Рекреаційні кліматичні ресурси визначають за комплексними показниками, які відображають зв'язок метеорологічних умов та самопочуття людини. Кліматичні умови Полтавщини сприяють всім видам рекреації. Зокрема, для потреб стаціонарного лікування і оздоровлення рекреаційні кліматичні ресурси області широко використовуються на курорті Миргород та в курортній місцевості Ліщинівка.
Найбільшим забруднювачем атмосферного повітря в області є автотранспорт (дає більше половини всіх викидів в атмосферу, при чому його частка постійно зростає). Серед галузей господарства майже 2/5 викидів зумовлює діяльність підприємств нафтопереробної промисловості, понад ¼ - гірничовидобувна промисловість. Зрозуміло, що найбільший обсяг викидів зосереджений у південному субрегіоні області, де розвинені ці галузі (Кременчуці й Комсомольську). Серед непромислових районів найбільші викиди характерні для Лохвицького й Гадяцького районів (зокрема, в наслідок видобутку вуглеводнів і їх згорання). Більша частина області належить до територій з помірно забрудненим повітрям, а деякі, переважно найменш розвинені райони (Чорнухинський, Семенівський, Миргородський, Козельщинський) – до умовно чистих територій. Середній рівень техногенних викидів через атмосферні потоки на 2007 рік становить біля 6 т/км2 (приблизно 100 кг  на 1 жителя за рік), що у півтора рази менше, ніж на початку 1990-х років у зв’язку зі зменшенням обсягів виробництва.
 
2010р.