Географія Полтавщини
Сторінка для вчителя й учня
Сторінка викладача і студента
Ландшафти.
ЛАНДШАФТИ ПОЛТАВЩИНИ (ПРИРОДНІ Й СУЧАСНІ)

Автор – Л.М. Булава

Природні ландшафти (природні територіальні комплекси, ПТК) є наслідком взаємозв’язаного і взаємозумовленого розвитку всіх природних компонентів (гірських порід і рельєфу, клімату, вод, ґрунтів, рослинності й тваринного світу). Оскільки природний рослинний покрив на більшій частині Полтавщини в наш час знищений або значною мірою трансформований, то уявне відновлення природного стану ландшафтів здійснене нами методом ландшафтної індикації. Основи цього методу були закладені ще В.В.Докучаєвим у ряді праць, написаних після дослідження території Полтавщини в кінці ХІХ століття. Суть ландшафтної індикації полягає в тому, що ґрунтовий покрив є консервативним, відносно збереженим природним компонентом навіть в умовах антропогенного впливу. А між певними різновидами ґрунтів і природними угрупованнями рослинності є досить велика ступінь відповідності. Тож знаючи відповідність між певними різновидами ґрунтів і рослинністю в межах збережених природних ландшафтів ми здійснювали екстраполяцію цього співвідношення на території, де природний рослинний покрив не зберігся (наприклад, у межах орних земель, забудови тощо). Додатковими ознаками для уявного відтворення природних ландшафтів і їх рисунка були особливості мезорельєфу, експозиція схилів, склад і послідовність залягання гірських порід, глибина ґрунтових вод.
На виконаній нами ландшафтній карті проведена межа лісостепової і степової природних зон. Звісно, ця межа дещо умовна, але в цілому розмежовує ареали поширення лучних і справжніх степів; вона проведена з урахуванням впливу ряду чинників ландшафтоутворення (відповідає проходженню ізолінії коефіцієнта зволоження 0,6; проходить по правому березі долини Ворскли, як певному природному рубежеві). Південний схід Полтавщини між долинами Орелі й Коломаку є широким ландшафтним екотоном, у межах якого відбувався поступовий перехід між лучними й справжніми степами. Такий широкий екотон зумовлений коливаннями клімату в післяльодовикову епоху, які призводили до наступу лучно-степової і широколистяно-лісової рослинності в більш вологі й помірно-теплі епохи, й наступу справжніх степів на північ у більш сухі й теплі кліматичні епохи голоцену.
Більша частина Полтавщини (92% її площі) розташована в межах лісостепової зони (з переважанням природних ландшафтів лісостепового типу східноєвропейського рівнинного класу). Для зони в межах Полтавщини характерне поєднання трьох підтипів ландшафтів цього типу: широколистяно-лісових, лучно-степових, та власне лісостепових, які утворюють проміжну смугу між ними і є наслідком наступу й відступу лісу або степу через зміни клімату в післяльодовикову епоху.
Лісостеповий ландшафт До степової природної зони належить 8% площі області (у її південно-східній частині). Тут переважав північно-степовий підтип природних ландшафтів степового типу східноєвропейського рівнинного класу (різнотравно-типчаково-ковилові степи на чорноземах звичайних, у поєднанні з байрачними лісами).
Зональні ландшафти займають вододільні простори (розташовані між долинами річок). На днищах річкових долин розташовані інтразональні ландшафти заплавних луків, боліт, пісків, водойм і водотоків.
Кожний соціально-економічний тип природокористування та відповідний йому тип антропогенних ландшафтів відзначається набором певних екологічних проблем. Вони охарактеризовані вище, при оцінці використання земельних, водних, мінерально-сировинних та інших природних ресурсів на території області.

 
2010р.