Географія Полтавщини
Сторінка для вчителя й учня
Сторінка викладача і студента
Рельєф.
РЕЛЬЄФ ПОЛТАВЩИНИ

Основні риси рельєфу області зумовлені її тектонічною і геологічною будовою. Загальну рівнинність території визначають тектонічні рухи (переважно слабкої інтенсивності), та субгоризонтальний характер залягання порід осадового чохла. Різниця в інтенсивності й направленості тектонічних рухів зумовила формування відносно підвищених (Придніпровська височина, Полтавська рівнина) та знижених рівнин (долина Дніпра – власне Придніпровська низовина).
Поверхня області має загальний нахил з півночі-північного сходу на південь-південний захід. Цей же напрямок простежується й для гідрографічної сітки. Максимальна абсолютна відмітка рельєфу (202,6м) на Лівобережжі області розташована за 5км на захід від Опішні на правобережній Придніпровській височині найвища точка поверхні +204м (вершина горба за 4км на південь від Крюківського району міста Кременчук). Цей горб називають „Деївською горою”. Найнижча точка поверхні Полтавщини (64м) – це берег Дніпродзержинського водосховища (середній уріз води в ньому). Середній похил поверхні по профілю між цими відмітками становить 0,98км.
Але зниження в межах Придніпровської низовини відбувається нерівномірно. Ярусність рельєфу обумовлена більшою інтенсивністю підняття на північному сході області. З другої половини неогену внаслідок відступання пра-Дніпра від схилів Воронезького кристалічного масиву (який інтенсивно, але нерівномірно в часі підіймався) на південний захід утворювались широкі тераси-яруси. Таких ярусів, що ступінчасто знижуються, деякі вчені налічують більше 20. Вони і складають Придніпровську низовину. Більш давні неогенові тераси займають найвище положення і в сукупності утворюють Полтавську пластово-ярусну рівнину висотою 200...140м. Максимальні відмітки рельєфу рівнини в межах міста Полтави +159,2м (Поле Полтавської битви); мінімальні +78м (уріз р.Ворскли під мостом траси Київ - Харків).

Молоді антропогенові тераси та заплава Дніпра утворюють Придніпровську акумулятивну низовину (з переважанням висот до 120м). Лише на ділянці правобережжя виділяється напівпокрита цокольна рівнина (схил Придніпровської височини). Західна частина області нижча за східну (дивись профіль по 50°пн.ш. на карті краєзнавчого атласу).
За розрахунками, середня висота поверхні Полтавщини становить 110м. Співвідношення площ висотних східців рельєфу показане в таблиці:
Морфоструктури  Полтавщини:

Молоді антропогенові тераси та заплава Дніпра утворюють Придніпровську акумулятивну низовину (з переважанням висот до 120м). Лише на ділянці правобережжя виділяється напівпокрита цокольна рівнина (схил Придніпровської височини). Західна частина області нижча за східну (дивись профіль по 50°пн.ш. на карті краєзнавчого атласу).
За розрахунками, середня висота поверхні Полтавщини становить 110м. Співвідношення площ висотних східців рельєфу показане в таблиці:
Морфоструктури  Полтавщини:

Морфоструктури
Яким геоструктурам відповідають
Середні амплітуди неотектонічних рухів (м)

І порядку:
Придніпровська низовина

Дніпровсько-Донецька западина (ДДЗ)

+100...200

ІІ порядку:
А.Полтавська пластово-акумулятивна ярусна субгоризонтальна рівнина на палеогенових і неогенових відкладах

Доно-Дніпровський грабен

+125...150

ІІІ порядку:
а) підняті;
б) опущені;

 

Брахіантикліналі
Синклінальні опускання

Понад +150

Менш +150

IV порядку:
Б. Лівобережно-Дніпровська акумулятивна (алювіальна) терасова низовина на розмитих палеогенових, місцями неогенових відкладах

Соляні штоки.
Південно-західний борт ДДЗ (Північно-східний схил фундаменту Українського кристалічного щита)

+150...200

 

+100...125

І порядку:
Придніпровсько-Приазовська височина.
ІІ порядку:
В. Північно-східна частина Придніпровської цокольної височини, напівперекритої палеоген-неогеновими відкладами (пластово-денудаційні схили височини)

Український кристалічний щит (УкЩ)

 

Північний схід Кіровоградського блоку УКЩ

 

 

+110...100

Площі висотних ступеней рельєфу Полтавщини:

Висотні ступені

Площа ступеней (тис.км2)

% від загальної площі області

Понад 200м
150...200м
100...150м
до 100м

0,00025
4,15
10,95
13,70


14,4
38,0
47,6

У межах Полтавської рівнини в рельєфі подекуди знаходять відображення локальні підняття порід (брахіантикліналі з соляними ядрами): Висачківське (за 15км на північний схід від Лубен); Полтавське, Солохо-Диканське тощо. Генетичні типи рельєфу (морфоскульптури).
Найпоширенішим типом рельєфу є ерозійно-акумулятивний. Його відмінності (густота і глибина розчленування, рисунок ерозійної сітки тощо) зумовлені інтенсивністю неотектонічних рухів, від якої залежить висота місцевих базисів ерозії. Так, найбільша глибина урізу річкових долин відносно вододілів (до 95м), спостерігається на північному сході області, в той час, як на південному заході всього 30-35м. Найбільша густота яружно-балочної сітки (1,4-1,8км/км2) спостерігається в Гадяцькому районі і на ділянках високих правих берегів Псла, Сули, Ворскли. Тут необхідно проводити протиерозійні заходи. Також дуже розчленовані балками і ярами короткі круті схили відрогів Придніпровської височини (Деївські пагорби тощо).

Розташування річкових долин в основному зумовлене розломно-блоковою тектонікою та нахилом поверхні. Долини асиметричні, з крутим правим та низьким лівим терасованим бортами. Більшість дослідників виділяє 4 антропогенові тераси. Ширина цих терас для Дніпра від Градизька до р.Хорол складає 24км; для понизь Ворскли, Псла, Сули – 10...15км (в т.ч. заплава 4-5км). Заплава Дніпра майже повністю затоплена водосховищами. Для заплав характерний хвилястий мікрорельєф стариці. В пониззях заплави часто заболочені.
Перші надзаплавні (борові) тераси часто з поверхні піщані; другі іноді нижчі, заболочені.
Льодовикові і водно-льодовикові форми в західній і південній частинах області, утворені в середньому плейстоцені, значно перетворені (місцями змиті) подальшою водною ерозією і акумуляцією. Гляціальні й перигляціальні відклади та комплекси рельєфу на території Полтавщини поширені нерівномірно. У похованому стані зустрічаються моренні і озерно-льодовикові відклади; форми льодовикового виорювання; на поверхні – крайові льодовикові комплекси. Так, екзараційна улоговина глибиною до 30м і шириною 2...11км розташована на побережжі Дніпра між гирлом Псла і
Ворскли. До великої екзараційної депресії майже повністю належить басейн р.Оржиці. Вони заповнені продуктами льодовикової акумуляції.
На побережжі Дніпра розташовані комплекси форм рельєфу, утворені краєм льодовика на стадії його зупинки і регресії. Зокрема – Градизько-Табурищенський; у межах якого виділяється гляціодислокація гори Пивиха (абсолютною висотою 168,8м; відносною 58-73м). Це куполоподібне підняття площею 16км2, утворене рухом льодовика зім’ятими у складки і розбитими на луски місцевими осадовими і навіть кристалічними породами та мореною. Від гирла Псла до Ворскли збереглись фрагменти валу напірної морени висотою до 45м і шириною до 4км, а також водно-льодовикових форм (озів); гляціовідторженці (відірвані льодовиком маси гірських порід).
Між долинами Удаю і Ворскли вододіли часто пересікають прохідні „мертві” долини. Ці долини утворили талі води, які витікали із-під краю льодовика в умовах підпору ним нижніх частин русел річок, формування прильодовикових озер. Ще В.В.Докучаєв відзначив, що розмір деяких малих річок не відповідає розміру їх долин. Очевидно, що ерозія водно-льодовикових потоків зумовила формування не тільки „мертвих” (безводних) долин, але і долин малих річок. Як вважають учені, чотири антропогенові тераси Ворскли, Псла, Сули відповідають чотирьом плейстоценовим зледенінням.
Серед інших типів рельєфу слід виділити древні („шишаки”) та сучасні зсуви, приурочені до крутих берегів рік. За оцінкою, їх загальна площа складає 3,5км2. Шишаковий (яружно-зсувний останцево-горбистий) рельєф характерний для річкових долин Полтавщини.

Найкраще він виражений в місцях підмиву крутосхилів (на Ворсклі - біля Писаревщини, Стасів, Більська; на Пслі - біля Шишак, Яресьок, Остап’я.
Серед молодих зсувів виділяються невеликі зсуви-потоки покатих схилів річок і балок, і циркоподібні зсуви більш крутих схилів. Слід також відзначити повільне зсування частинок ґрунту на пологих схилах (криптогенез).
У районах поширення солянокупольних структур внаслідок розчинення і виносу солі утворився карст (покритий, слабо виражений з поверхні).
Набагато ширше розповсюджений суфозійний рельєф. Суфозійні мікрозападини (так звані „степові блюдця”) сформувались на недренованих лесових вододілах внаслідок вертикального виносу дрібнозему і подальших просадок. Розташування западин іноді пов’язують з полігональним рисунком клинів льоду в лесоподібних суглинках плейстоцену (палеотермокарстом). Чисельні (до 70 штук на гектар) блюдцеподібні мікрозападини займають іноді до 10-15% плоских вододілів чи лесових терас.
Їх діаметр рідко перевищує 10-30м, а глибина 1,0-1,5м.
Еолові форми рельєфу приурочені до перших надзаплавних терас, та піщаних ділянок заплав найбільших річок (улоговини видування, кучугури).
Антропогенний вплив спонтанно чи цілеспрямовано активізує одні і уповільнює інші процеси.
Антропогенно-стимульованими є сучасні прояви прискореної ерозії, дефляції, абразії берегів водосховищ. До форм рельєфу антропогенного і техногенного походження відносяться кургани, кар’єри, рельєфоїди (будівлі) тощо.

 
2010р.