Географія Полтавщини
Сторінка для вчителя й учня
Сторінка викладача і студента
Води.
ВОДИ І ВОДНІ РЕСУРСИ
Долина р.Псел біля Великої Багачки

На території Полтавської області налічується 146 річок (водотоків довжиною понад 10 км) загальною довжиною 5100 км. Серед них дві великі (понад 500 км) - Дніпро і Псел; дев'ять середніх (довжиною 101...500 км); 135 малих річок (100 км і менше). Є також приблизно 1600 струмків.
Річкова система у сучасному вигляді сформувалася в кінці льодовикової епохи. Нахил поверхні області зумовлює переважний напрям річкової сітки: майже всі річки течуть з півночі на південь або з північного сходу на південний захід і є лівими притоками Дніпра.
Середня густота річкової мережі 0,27 км/км2 (по Україні - 0,25 км/км2). Найбільший цей показник для басейнів Псла і Хоролу − в центральній частині Полтавщини (0,40 км/км). Найменш розвинута річкова мережа (0,17 км/км) на крайньому заході області, в басейні ріки Оржиця на території Оржицького, Гребінківського та Пирятинського районів. Рівнинний характер поверхні, незначний похил зумовлюють спокійну ледве помітну течію річок, яка становить 0,1-0,3 м/сек.
Річки Полтавщини живляться в основному сніговими водами (55-60% від загального об’єму стоку), хоч більша кількість річної суми опадів випадає в тепле півріччя. Це обумовлено тим, що літні опади (за винятком зливових) просочуються в ґрунт, випаровуються і майже не дають стоку. Роль снігового живлення збільшується з півночі на південь області. Другим за значенням джерелом живлення річок є підземні води (30-35%). Роль підземного живлення зростає в зимовий і літній сезони, коли немає стоку поверхневих вод, або він незначний. Дощове живлення становить приблизно 10% річного об’єму стоку.
Сумарний річковий стік складається з двох складових: місцевого стоку та транзитного стоку. Значна частина малих річок бере початок в межах Полтавщини. Дніпро і його найбільші притоки (Псел, Ворскла, Сула та інші) починаються на території інших областей, і стік, які вони звідти приносять, є транзитним. Більша частина місцевого стоку формується у північних районах області. Шар стоку тут сягає 80 мм за рік, а модуль стоку - 3,5 л/с-км2. На півдні області ці показники становлять відповідно 40 мм і 1,2-1,5 л/с-км2. Така різниця пояснюється зменшенням кількості атмосферних опадів, висоти снігового покриву та зростанням випаровуваності з півночі й північного заходу на південний схід. Середній шар стоку по області складає 64 мм, що менше, ніж у середньому по Україні (87 мм).
Водоносність і рівень води в річках області протягом року відчутно змінюються. Повінь на річках у зв'язку із таненням снігу розпочинається на початку березня. У цей час формується 70-80% річного об'єму стоку. Наприкінці літа більшість річок міліє, а деякі пересихають (настає літня межінь). У цей час живлення відбувається в основному за рахунок підземних вод. Обміління рік спричиняє зниження рівня ґрунтових вод, а це веде до зменшення запасів води у ставках та водоймах. Під час літніх злив і осінніх дощів на річках бувають паводки.
За останні півстоліття на Дніпрі і його притоках споруджена велика кількість водорегулюючих споруд (водосховища, захисні дамби, водовідвідні канали і шлюзи тощо), які роблять вірогідність катастрофічних повеней і паводків незначною і дещо згладжують відмінності в розподілі об’єму стоку впродовж року. Останні катастрофічні повені спостерігалися на річках області в першій половині 1950-х років. Але й у наш час у період повеней і паводків підтоплюються або частково затоплюються 400 населених пунктів та більше 100 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь.
Приблизно 130 днів на рік річки покриті льодом. Льодостав починається на півночі та північному сході області до 7 грудня, завершується на півдні до 20 грудня, весняний льодохід розпочинається навпаки на півдні 17-18 березня, а закінчується 25 березня на північному сході.
На весну припадає 75% твердого стоку, на літо та осінь разом - лише 10%. Найменш каламутна вода на крайньому заході області (р. Оржиця), де кількість твердих домішок в воді складає 50 г/м3. Поступово каламутність води збільшується в напрямі на схід. Так для Дніпра каламутність складає 100 г/м , а для Псла та Ворскли - до 250 г/м.
Головною водною артерією Полтавщини є річка Дніпро - головна ріка України, третя за площею водозбору в Європі (після Волги і Дунаю), довжина якої 2285 км, а площа басейну 503 тис. кв. км. Дніпро омиває південно-західну частину області на протязі 267 км. Колись мав Дніпро і старі русла − Старка, Старицю, Діда, рукава-притоки, які витікали і вливалися в нього. Серед них: Рящуватий, Ревучий, Гирман, Ярданка. Усі вони зникли з утворенням Кременчуцького водосховища.
Найбільшу площу вони займають в басейні Сули (озера - 32 км2, болота - 1300 км2), Псла (25 та 190) та Ворскли (15 і 260). В області налічується 124 озера з площею водного дзеркала понад 0,1 км2 (загальною площею 676 га і загальним об'ємом води 76 млн. м3).

Ворскла

Річка у Бєлгородській області Росії та Сумській і Полтавській області України, ліва притока Дніпра (тепер впадає у Дніпродзержинське водосховище).
Довжина - 464 км (на Полтавщині – 226 км).
Площа басейну – 14,7 км2  (в межах Полтавської області - 5,97 тис. км2).
Середня ширина річища - 30 м, на плесах 50-80 м.
Середня глибина - 1,5 м, максимальна глибина 10-12 м.
Похил річки 0,3 м/км. Річище звивисте. Дно піщане.
Загальна площа водозабору – 14700 км2, в межах області – 8550 км2.
Середньорічні витрати води біля гирла 36, 4 м3/с.
Бере початок на західних схилах Середньоросійської височини біля смт Яковлево Бєлгородської області.
Тече територією Диканського, Зіньківського, Кобеляцького, Новосанжарського і Полтавського районів.
Живлення мішане. Замерзає на початку грудня, скресає в березні.
Найвищі річні води  - у березні – квітні, найнижчі – у липні – жовтні.
Тече Придніпровською низовиною. Долина трапецієвидна. Майже на всьому протязі річки чітко виражена асиметрія берегів: високий правий берег, низький – лівий. Ландшафти – лісостепові.
Ворскла належить до найбільш мальовничих річок України. Високі праві береги її русла сягають місцями 80 м. Вони нерідко помережані балками і ярами, що зайняті дубовими та кленовими лісами. Після підтоплення гирла річки Дніпродзержинським водосховищем воно перетворилось у широкий розлив з островами рослинності і колоніями водоплавних птахів. Від гирла до м. Кобеляки Ворскла – судноплавна.
Головні притоки: Рябина, Мерло, Коломак, Тагамлик, Кустолова (ліві), Ворсклиця, Полузір’я, Великий Кобелячок (праві).
Енергетичні ресурси Ворскли не використовуються. Дві збудовані в післявоєнні роки гідроелектростанції – Опішнянська і Кунцевська – нині законсервовані.

Псел

Ріка в Бєлгородській і Курській областях Росії та Сумській і Полтавській областях України, ліва притока Дніпра, впадає у Дніпродзержинське водосховище.
Довжина - 717 км (на Полтавщині – 350 км).
Площа басейну - 22800 км2 (в межах Полтавської області - 11018 км2).
За середній по водності рік в гирловій частині витрата складає 46,6 м3/с.
Річний стік – 1,46 км3. Середня ширина річища - 30 м.
Річище звивисте, стрімке, нешироке. Дно піщане, місцями суглинисте.
Похил річки 0,23 м/км. Озер 25 км2, боліт 190 км2.
Бере початок на західних схилах Середньоєвропейської височини (с. Сократів Бєлгородської області) і пересікає область з північного сходу на південний захід. У межах Полтавщини тече територією Гадяцького, Миргородського, Шишацького, Великобагачанського, Решетилівського, Козельщанського, Глобинського, Кременчуцького районів.
Замерзає у грудні, скресає в кінці березня.
Використовується для водопостачання та зрошування. В нижній частині судноплавний.
Псел найбільш повноводна і швидкоплинна річка Полтавської області. Тече Придніпровською низовиною. Береги його чітко визначені, з класичною асиметрією: правий – крутий, лівий – пологий. Заплава розчленована старицями і протоками. На окремих ділянках заболочена. Нижче м. Сум долина Псла проходить в породах Полтавського та Харківського ярусів палеогенового періоду, складених кварцевими пісками та глинами, тому дно Псла переважно піщане, вода прозора і добра на смак. На всьому протязі річкової долини на надзаплавній терасі багато дюнних пісків.
Головні притоки: Суджа, Грунь, Омельник (Сухий Омельник), Хорол (праві), Веприк, Лютенька, Грунь-Ташань, Говтва (ліві).
Енергетичні ресурси Псла належним чином не використовуються. Псел – найбільш зарибнена річка області. В ній водиться до 40 видів риб, три чверті яких належить до родини коропових. На відміну від Сули Псел має більш симетричну систему приток.
Сула
Річка в Сумській та Полтавській областях, ліва притока Дніпра (впадає у Кременчуцьке водосховище).
Довжина -  363 км (на Полтавщині – 213 км).
Площа басейну - 19,6 тис. км2 (в межах Полтавської області).
Ширина річища - 25 м. Похил річки - 0,2 м/км.
За середній по водності рік в гирловій частині витрата складає 36,6 м3/с.
Річний стік – 1,15 км3. Озер на річці 32 км2, боліт 1300 км2.
Бере початок на Середньоросійській височині, поблизу хутора Зелений Гай та с. Печища Сумської області.
В межах Полтавської області тече територією Лохвицького, Лубенського, Хорольського, Оржицького, Семенівського районів.
Живлення мішане: снігове і дощове. Замерзає на початку грудня, скресає в кінці березня. Річище звивисте, подекуди розгалужене.
Долина трапецієвидна, часто асиметрична: правий берег підвищений, лівий – пологий, заболочений. Ширина долини від верхів’я до пониззя поступово зростає від 0,4-0,5 до 10-11 км, між гирлами Лохвиці і Удаю звужується. Вона розміщена в лесових і піщано-глинистих відкладах антропогенного періоду та пісках і бурих глинах неогенового періоду. Сула – одна з найбільш заболочених річок Лівобережної України. Береги річки та її приток низькі, в значній мірі болотисті. Свого часу  у басейні р. Сула було зосереджено близько половини всіх боліт Полтавської області.
Нині заплава заболочена, є торфовища.
Головні притоки: Лохвиця, Сулиця, Удай, Сліпорід, Оржиця (праві), Артополот, Будаква, Войниха, Солониця (ліві). Всі праві притоки знаходяться в Полтавській області. Лівих приток у Сули мало, вони дуже короткі і маловодні.
Використовується для зрошування земель, судноплавства, технічного водопостачання, рибництва. Енергозапаси річки не використовуються. Від гирла до м. Лубни – судноплавна.

Коломак

Річка в Полтавській і Харківській областях України, ліва притока  р. Ворскли (басейн Дніпра).
Бере початок у Валківському районі Харківської області. В межах Полтавської області тече територією Полтавського і Чутівського районів.
Довжина -102 км ( в межах Полтавської області – 73, 1 км).
Площа басейну – 1650 км2. Ширина річища 10 м. Похил річки – 0,62 м/км. Річище помірно звививисте, завширшки (на плесах) від 20-50 до 100 м, посушливі роки у верхів’ї пересихає.
Глибина річки - до 6 м. Живлення мішане: дощове і снігове.
Замерзає на початку грудня, скресає у другій половині березня. Перед льодоставом бувають забереги; на окремих ділянках перемерзає.
Долина трапецієвидна, у пониззі невиразна. Її ширина – 2,5-5 км, на окремих ділянках – до 8 км, глибина до 35-40 м. Заплава двостороння шириною 0,6-0,9 км.
 Головні притоки: Свинківка (права), Чутівка, Ладиженка (ліві).
Використовується для зрошування.

Говтва

Річка у Зіньківському, Решетилічвському і Козельщанському районах  Полтавської області, ліва притока р. Псел (басейн Дніпра). Утворюється від злиття двох річок – Грузької Говтви та Вільхової Говтви.
Довжина - 36 км. Площа басейну - 1680 км2. Річище звивисте, утворює чисельні меандри (шириною 20 м), заболочене. Дно мулисте. Ширина річища - 20 м. Середня глибина річки - 1,5 м.
Похил - річки 0,21 м/км. На річці  3,1 км2 озер, боліт - 6,6 км2.
Стік зарегульований ставками.
Тече територією Козельщинського та Решетилівського районів.
Долина коритоподібна шириною 5 км, глибиною до 40 м.,
Використовується для технічного водопостачання та зрошування. На Говтві маються торфорозробки.

Хорол

Річка у Сумській і Полтавській областях України, права притока річки Псла (басейн Дніпра).
Бере початок із джерел на північ від с. Червона Слобода і тече Придніпровською низовиною. Хорол впадає в Псел біля с. Сухорабівка Решетилівського району.
Довжина - 308 км (в межах Полтавщини – 241 км). Площа басейну - 3870 км2. Річище нешироке. Дно мулисте. Падіння річки – 0,3 м/км.
За середній по водності рік в гирлі річки витрата складає 5,5 м3/с, річний стік – 0,173 км2.
Живлення переважно мішане, переважно снігове і дощове.
Долина трапецієвидна, часто асиметрична з підвищеними правими і пологими лівими берегами.  Ширина долини – 10-12 км.
Заплава заболочена, зайнята чагарниками, лучною рослинністю.
Річище звивисте. Між м. Миргородом і с. Вишняки тече у підвищених берегах.
В геологічному минулому Хорол був притокою Дніпра, але пізніше, під час четвертинного зледеніння, він був перехоплений однією з приток Псла, що перерізала вододіл і мала глибшу долину, ніж Хорол.
Тече територією Гадяцького, Миргородського, Семенівського, Хорольського, Глобинського районів.
Використовують для водопостачання і зрошування.

Удай

Річка у Чернігівській і Полтавській областях, найбільша права притока р. Сула (басейн Дніпра). Бере початок з болота поблизу с. Рожнівка Чернігівської області.
Тече Придніпровською низовиною. В межах Полтавської області протікає по території Пирятинського, Чорнухинського, Лубенського районів.
Довжина - 327 км. Площа басейну - 7030 км2. Річище звививисте.
Ширина річища 20-25 км. Глибина річки 3 км. Дно зрідка піщане, але частіше мулисте і глибоке. Падіння річки – 0,2 м/км.
Живлення мішане: дощове, снігове. Замерзає наприкінці листопада, скресає у другій половині березня.
Долина трапецієвидна, терасована, шириною до 2,5-3 км. Береги в межах Полтавської області асиметричні: правий підвищений, лівий – пологий, як правило,  дуже заболочений.
Заплава двостороння, значно заболочена, на окремих ділянках осушена.
Основні притоки: Перевід (права), Іченька, Смож, Лисогір (ліві).
Використовується для технічного і побутового водопостачання.

Оріль

Бере початок біля с. Єфремівка Первомайського району Дніпропетровської області, ліва притока Дніпра. 
Протікає територією Харківської, Полтавської і Дніпропетровської областей. В межі Полтавської області заходить два рази: спочатку на території Машівського району; потім, відхилившись на південь в Дніпропетровську область, знову повертається на Полтавщину в Новосанжарському районі. Далі Орель знову повертається на Дніпропетровщину і впадає у Дніпродзержинське водосховище.
Загальна довжина річки – 346 км, в межах області – 79,6 км.
Загальна площа водозабору – 9800 км2, в межах області – 748 км2.
Падіння річки – 0,27 м/км.
Дно мулисте, на значній протяжності піщане,  у пониззі – кам’яне. На підвищених берегах є глина і чорнозем: понижені місця піщані.
Живлення снігове і дощове. Для водного режиму характерна весняна повінь і літня межень.
На окремих ділянках влітку пересихає. Замерзає наприкінці листопаду – на початку грудня. Скресає у середині березня.
Долина добре розвинута, праві схили круті, ліві – низькі, пологі.
Ширина долини від 2-3 км у верхів’ї до 16 км (біля с. Перещепиного Дніпропетровської області), 22 км -  біля гирла.
Заплава подекуди заболочена, є стариці, ширина її 3-4 км, річище дуже звивисте, завширшки від 2-10 до 40 м, на плесах – до 100 м. Глибина до 6 м. У пониззі на протязі 61 км (від м. Могилів до смт Кіровське) створене штучне річище Орелі. Річка впадає у Дніпродзержинське водосховище на 70 км нижче старого гирла.
Орель – найменш повноводна річка з приток Дніпра в межах Полтавської області. У стародавні часи вона називалась Угль. В її басейні жили половці, що кочували в степах між Вологою та Дніпром. Притоки Орелі в межах області – Орчик і Лип’янка – недовгі і маловодні.

Артополот

Річка в Полтавській області, ліва притока р. Сули (басейн Дніпра).
Тече територією Лохвицького району. Бере початок біля с. Погарщини Лохвицького району.
Довжина - 38 км. Площа басейну - 408 км2. Похил річки 1,6 м/км.
Ширина річища 5 м. На річці  0,4 км2 озер, боліт -  9 км2.
Живлення мішане.
Замерзає у листопаді, скресає у березні.

За походженням озера області поділяються на два типи:

  1. заплавні (старі русла річок);
  2. плеса пересихаючих річок (поширені в басейні Суди та Хорола).

Живлення озер області відбувається за рахунок весняної повені та літніх паводків. Переважають невеликі озера з площею водного дзеркала від 0,1 до 5 кв.км. Найбільше їх в Оржицькому - 57 озер (загальною площею 252 га) та в Семенівському районах - 32 озера (площею 246 га). Найбільшим заплавним озером є Малий Лиман (на р. Сула) з площею водного дзеркала 4,6 кв.км.
Болота поширені в долинах майже всіх річок, але найбільшу площу займають в басейні Сули, Ворскли та Псла. Найбільш заболоченою територією є басейн Сули в нижній її течії, а також Хоролу й Удаю (5-10% площ їх басейнів). Тут зосереджені основні запаси торфу області. Наприклад, у заплаві Оржиці глибина торф'яників становить 5-7 метрів. Треба відзначити, що в басейні Ворскли площа озер мала, проте площа боліт становить понад 1,8% від загальної площі басейну. За походженням переважають низинні болота, що утворилися на понижених берегах річок завдяки неглибокому заляганню підземних вод. Живлення таких боліт відбувається як за рахунок підземних так і поверхневих вод. Найбільшим болотом в області є Велике Болото на р. Ворсклі (біля станції Мала Перещепина). Іншими великими болотними масивами є Рогозів Кут, Великоселецьке, Плехово, Матвіївське у Посуллі.
Певну проблему для області становить антропогенно-стимульоване заболочення й підтоплення земель (на площі 11,5 тис. га). Основними причинами цих несприятливих явищ є будівництво водосховищ і ставків; втрати води з водопровідної й каналізаційної мереж; ущільнення ґрунтів, яке робить їх менш водопроникними й зумовлює утворення верховодки. Ці чинники окремо чи в сукупності зумовлюють підвищення рівня підземних вод. Для боротьби з підтопленням і заболоченням здійснюються роботи з метою покращення дренованості підземних вод (будівництво дренажних колодязів, осушувальних каналів тощо). У 2004 році в області осушувалося 37,2 тис. земель (найбільше – на заплаві Сули і її притоках).
Для того, щоб запобігти втратам води під час весняної повені стік майже всіх річок області зарегульовано. Побудовано 90 водорегулюючих споруд, в т.ч. 68 водосховищ із загальною площею водного дзеркала 6252 га. Обсяг зарегульованої води в них складає 143 млн.м3 (корисний об'єм водосховищ 113 млн. м3). Найбільшими в області є водосховища, що утворилися після спорудження Кременчуцької (1952р.) та Дніпродзержинської (1964 р.) ГЕС у долині Дніпра.
Загальні характеристики Кременчуцького водосховища: довжина - 165 км, ширина 36 км, площа водного дзеркала 2252 км2, об'єм - 13,5 км3. За площею це шосте, а за довжиною греблі (11 280 м) - третє водосховище в Європі (після Ейселмер у Нідерланди та Цимлянського). Воно створене з метою забезпечення потреб водопостачання, річкового транспорту, електроенергетики, рибного господарства. На півдні територію Полтавщини омивають води Дніпродзержинського водосховища, яке за розмірами значно менше Кременчуцького. Довжина його 114 км, ширина 16 км, а площа водного дзеркала всього 567 км2. Довжина берегової лінії сягає 360 км (у тому числі 155 км – на території Полтавщини).
Найбільшими екологічними проблемами цього водосховища є абразія берегів (52 км на території області), замулення (із середньою  інтенсивністю накопичення мулів 1 см на рік), що призводить до збільшення площі мілководдя, непродуктивного випаровування води, "цвітіння" улітку, яке призводить до погіршення її якості, заморів риби тощо. Внаслідок абразії берегів (їх відступ на окремих ділянках становить 3-7 м за рік) у середньому щорічно втрачається близько 3 гектарів земель.
Крім великих водосховищ, на території Полтавської області створено 66 малих водосховищ і 1272 ставки. Обсяг зарегульованої води у малих водосховищах 147,7 млн.м3, у ставках 278 млн.м3. Площа їх водного дзеркала становить, відповідно, 6,45 і 15,91 тис. га. Використовуються вони переважно комплексно, рідше − тільки для потреб сільського, рибного господарства, роботи цукрових заводів, потреб енергетики тощо. Найбільше ставків і малих водосховищ на території Глобинського району (161), найменше – Котелевського (8) й Кобеляцького районів (7).
Загальна площа земель, покритих водою становить 1 488 км2, або 5,18% від усієї території області. У тому числі: під штучними водоймами – 1 313 км2, річками й струмками – біля 103 км2, озерами – 51,4 км2.
Місцеві водні ресурси річок Полтавської області становлять: у середній за водністю рік 1940 млн.м3, у маловодний рік 75% забезпеченості - 1310 млн.м3, у дуже маловодний рік 95% забезпеченості - 760 млн.м3. У середній за водністю рік з 1 км2 поверхні області збирається 82 тис. м3 водного стоку (в Україні – 83 тис. м3; у світі – 268 тис. м3). За об'ємом місцевого стоку Полтавщина займає 12 місце в Україні. Але найбільше значення для забезпечення господарства області водою має транзитний стік Дніпра. Тому сумарний стік (транзитний + місцевий) на території області становить 51,5 км3 на рік. За цим показником Полтавщина займає 4 місце серед областей України.
Загалом у народному господарстві області в різні роки використовується 205-250 млн. м3 води. У структурі водокористування найбільша частка припадає на сільське господарство (біля половини витрат у 2005 році), житлово-комунальне господарство (біля 1/3 витрат), і промисловість (1/5 витрат). У поверхневі водні об’єкти області за рік скидається біля 200 млн. м3  стічних вод, з яких очищені до нормативних показників 1/3.
За винятком чотирьох найбільших, усі річки області міліють у період межені і втрачають цінність як джерела водопостачання. Крім того зменшення водності спостерігається і на великих річках.
Невеликі ресурси для виробництва електроенергії на ГЕС, що побудовані на середніх річках (через рівнинність і невеликий нахил рельєфу, малу швидкість течії).  
Не дивлячись на побудову штучних водойм Полтавська область належить до вододефіцитних регіонів. З річкового стоку, що формується в межах області, на одного жителя припадає лише 1 тис. м3 води (в цілому по Україні трохи більше).
На більшій частині Полтавської рівнини перший від поверхні горизонт підземних вод на вододілах (в антропогенових лесових породах, моренних суглинках тощо) розташований на глибинах від 2 до 18 м. Води слабо мінералізовані (до 1 г/л), мають велику жорсткість (24-35 мг-екв/л), переважно гідрокарбонатні кальцієво-магнієві, використовуються за допомогою шахтних колодязів у сільській місцевості. На півдні області, в межах власне Придніпровської низовини, водоносні горизонти в антропогенних відкладах надзаплавних терас Дніпра мають більшу мінералізацію, але меншу жорсткість, гідрокарбонатно-сульфатно-магнієво-кальцієвий або гідрокарбонатно-кальцієво-натрієвий склад. Вони залягають ближче до поверхні, але теж використовуються за допомогою шахтних колодязів.
Усього в Полтавській області на 2004 р. налічувалося понад 200 тисяч шахтних колодязів, якими користуються понад 605 тисяч людей (36% населення). У 56% колодязів виявлено значне перевищення вмісту нітратів (у деяких пробах в Семенівському районі – до 50 разів!). Нітрати потрапляють у горизонти підземних вод з відходами життєдіяльності людини і тварин (із не забетонованих вигрібних ям), та надмірного внесення азотних добрив.
Для централізованого водопостачання більшості містечок, селищ і деяких сіл використовують водоносний комплекс у відкладеннях канівської й бучакської світ палеогену, переважно з глибини 60-75 м, іноді більше. Вода цих горизонтів прісна, м’яка, переважно гідрокарбонатно-натрієва, серед мікроелементів містить іони фтору.
Для централізованого водопостачання у Полтаві використовують водоносний комплекс у крейдових відкладах, з глибини 400-700м (води прісні й слабо мінералізовані, переважно хлоридно-гідрокарбонатно-натрієві).
Загальні прогнозні ресурси підземних вод у Полтавській області становлять 4060,5 млн. м3 на рік, а їх розвідані та затверджені експлуатаційні ресурси – 807 млн. м3 на рік.
Централізоване забезпечення водою населення міст Кременчука й Комсомольська здійснюється переважно внаслідок заборів із Дніпра.
У середньому 3-4% проб в джерелах централізованого водопостачання по області не відповідають стандарту по бактеріологічних і 7-10% – по хімічних показниках. Найгірша якість води у водопровідних мережах за обома групами показників спостерігається в Кременчуцькому, Козельщинському, Глобинському  районах.
Полтавщина багата на родовища мінеральних і столових підземних вод. Уперше мінеральні води було віднайдено у 1912 році у районі міста Миргорода під час пошуку джерел водопостачання міста. З 1917 року тут діє курорт. Основним лікувальним засобом є мінеральні води. У водолікувальних закладах покращують свій стан головним чином хворі з порушенням обміну речовин та захворюваннями органів травлення.

 

 

Гідрографічні і гідрологічні характеристики

основних річок Полтавщини

 

 

Ріка

Довжина км*

Площина
басейну*
кв. км

Висота /м/

Коефіцієнт звивистості

Швидкість течії м/сек

Пересічна
 ширина /м/

Витрата
води за
багаторічний
період,
м3/сек.**

Шар стоку мм**

витоку

гирла

річища

заплави

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

1. Псел
с. Запсілля

717 350

22850 11018

190

65

2,15

0,3-0,6

80

2500

42,5

48

2. Ворскла с. Сокілки

464
226

14750 5973

185

64

1,54

0,1-0,4

30

2000

35,5

40

3. Сула
с. Снятин

363 213

19600 9116

18

81

2,21

0,2-0,3

25

1500

23,9

61

4. Оріль
с. Чернещина

346 79,7

9850 748

182

64

2,28

0,1

20

2500

8,4

33

5. Удай
с. Куринька

327 129

7030 1520

148

87

3,21

0,1-0,2

40

3000

13,5

47

6. Хорол
м. Миргород

308
24І

3870 3181

142

71

2,22

0,1

30

200

8,8

51

7. Оржиця
с. Остапівка

117 89

2120 1123

119

82

1,30

0,1

20

600

4,3

29

8. Мерла

116 28

2030 256

180

85

1,25

0,1

15

1000

...

 

9. Орчик
с. Чернещина

108 66

1460 986

159

73

1,48

0,1

15

1000

29

10. Коломак

102
73

1650 1140

140

78

1,40

0,1

10

1000

 

 

- В чисельнику - загальна, в знаменнику - в межах області; * * - За постами, вказаними в першій колонці

 
2010р.